«Bạn không muốn một tách gạo?» (В'єтнам. «Чашку рису не бажаєте?») - зустрічає з порога ресторану дядечко Лі. Не вірите? Ну й добре, але від правди ми в своїх фантазіях відійшли недалеко: Чашка рису - новий ресторан індокитайської кухні, і рис там дійсно є, як і Лі, барвистий портрет якого прикрашає одну зі стін закладу.
RestOn розповідає, чим дивує Чашка рису на бульварі Тараса Шевченка.
Концепція
В першу чергу варто сказати, що Чашка рису - проект Олени Столярової. Лєна - один з тих реєстраторів, яким беззастережно довіряєш: її Цимесу та Рибному базару майже два десятка років на двох, а Prego й зовсім можна вважати народним улюбленцем.
Чашка рису - місце, в якому локальна екзотична культура має всі шанси стати масовим продуктом.
Кухня Індокитаю - це симбіоз смаків і продуктів п'яти держав: Таїланду, В'єтнаму, Лаосу, Камбоджі та М'янми, з вкрапленнями Індії та Китаю. Симбіоз яскравий, щедро приправлений зеленню й соусами, об'єднуючим елементом якого виступає рис, символ достатку й родючості в азіатській культурі, справжній «азіатський хліб».
А реалізує своє бачення Індокитаю самий «автентичний» кухар - з В'єтнаму.
Локація
Локація ресторану добре відома - бульвар Тараса Шевченка, 2, в кроковій доступності від Хрещатика; ще пару місяців назад тут був Prego.
Як і в Prego, аудиторія Чашки дуже різноманітна: співробітники прилеглих офісів і бізнес-центрів, студенти, що гуляють центром міста, веселі компанії молодих хлопців і не менш веселі сім'ї та друзі сімей. Ось що значить вдале місце розташування!
Інтер'єр
У закладі 2 поверха і близько 120 посадочних місць.
Основний зал на першому поверсі - найсвітліший, «денний». Тут же, в глибині ховається коридорчик із ще декількома столиками, звідки можна по секретним сходам піднятися на другий поверх.
Другий поверх (загальною місткістю 45 осіб) розбитий на два зали. У тому, що ближче до великих сходів, - вид на місто і багато вазонів на підвіконні. А ось дальній зал можна назвати «вечірнім», в ньому навіть електричний камін є.
Особливістю оформлення й одночасно гордістю є малюнки на стінах. До них доклав руку відомий в Україні та за її межами професійний художник і монументаліст Дмитро Баришев. Усміхнений дядечко Лі і прекрасна незнайомка - сміливі в своєму колірному виконанні й розмаху кисті творця, їх неможливо не помітити. Вони символ і настрій ресторану.
Меню
Кухня - адаптований Індокитай. І, всупереч поширеній думці, не можна стверджувати, що єдино вірним для неї описом є прикметник «гостра». Швидше, це витончений баланс солодкого, кислого, солоного, гострого та гіркого. Досягається він завдяки використанню численних спецій і соусів.
Так, в арсеналі кухаря Чашки рису більше 40 соусів та 100 спецій. За рахунок цього кількість інгредієнтів в одній страві може досягати 20-30 найменувань, уявляєте?
А гострий... гострий - це коли в описі страви в меню намальовано три перчика, як у випадку з Том Ямом.
До речі, позначки про гостроту, «веганські» та наявність глютену в складі дуже зручні й корисні для гостя.
З фірмових позицій: все той же Том Ям з морепродуктами, німі і самоси з різними начинками та, звичайно, каррі. Останній представлений в трьох варіаціях: індійський жовтий з курячим філе, малайзійський із рибою та морепродуктами, а також каррі з телячими щічками й баклажанами. Використовуваний для приготування рис - бурий, білий і чорний липкий.
Нами були продегустовані дорадо севіче, баклажани в солодкому соусі з пастою чилі, короп по-тайськи, курка по-камбоджійськи, а на десерт - сорбет Том Ям та напій лассі.
Якщо коротко: севіче - з неймовірним ароматом в'єтнамської зелені; баклажани - м'які і в гострому соусі з часником і сичуанськи перцем; курка - ніжна, приготовлена за технологією су-вид, подається з жовтим карі на білому липкому рисі та кокосовим чатні; короп - в кисло-солодкому тамаріндовому соусі, з хрусткою скоринкою й пластівцями часнику (це дуже класна штука); сорбет - однозначно для тих, хто любить експерименти - з кокосом, лемонграсом, імбирем та листям лайма з соусом із соку лайма, листя кінзи й перцю чилі; лассі - індійський напій на основі йогурту з додаванням манго або ананаса та сумішшю спецій Гарама Масали (здається, це ідеальний напій для літнього сезону).
В цілому, з'ївши не так вже й мало, можемо стверджувати, що легенди про «умамі» - п'ятий смак, який можливо досягти лише при правильному балансі загальновідомих чотирьох смаків (гіркий, кислий, солоний, солодкий), мають під собою реальне підгрунтя.
Ми ось в своїй чашці рису точно знайшли трохи магії під назвою «умамі».
Must try:
- Баклажани в солодкому соусі з пастою чилі, сичуанським перцем, часником і кунжутом - 95 грн.
- Дорадо севіче - 175 грн.
- Самос із далом - 69 грн.
- Том Ям із морепродуктами - 189 грн.
- Курка по-камбоджійськи з кокосом - 148 грн.
- Короп в тамариндовому соусі - 245 грн.
- Пандановий пиріг - 95 грн.
- Сорбет Том Ям - 35 грн/70 г.
- Лассі - 55 грн.
Адреса: бульвар Тараса Шевченка, 2
Час роботи: з 11 до 23
Автор: Христина Ольшанська, Фото: власність закладу
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Безкоштовний резерв столика в ресторанах Києва
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Банкетні зали Києва
